☕ Арабіка: від коріння до чашки з Кузня Кави

Цей сорт є одним з найпопулярніших. Власне саме його можна вважати класичним, оскільки у нього дуже інтенсивний аромат і характерний кавовий післясмак з безліччю відтінків. Робуста, другий основний сорт кави, у цьому плані суттєво програє. Вона має яскраво виражену гіркоту, терпкість і міцність, що подобається далеко не всім кавоманам. Тому й не дивно, що частка саме арабіки у світовому кавовому обороті становить близько 75%.

Історія арабіки

Прийнято вважати, що цей сорт з’явився в результаті природних процесів схрещування двох дерев – еуженіоідиса та робусти (Канефора). Географічно це сталося в окремих регіонах трьох країн: Кенія, Ефіопія, Судан. Вперше про це кавове дерево згадується в окремих літописах 14 століття. Але існує ще легенда, за якою походження арабіки можна віднести безпосередньо до Ефіопії.

Вона говорить, що в середині 9 століття один із місцевих пастухів помітив, що кози їдять яскраві червоні ягоди, після чого починають бігати та стрибати. Хоча у звичайному житті вони так не поводяться. Тоді пастух вирішив сам скуштувати ці ягоди й розповів про «енергетичний» ефект від їхнього вживання ефіопським ченцям. Вони, своєю чергою, стали очищати зерна від шкірки, смажити їх та робити настій. Цей напій робив їх бадьорішим у нічний час, коли відбувалися богослужіння.

Так що, поза всяким сумнівом, Ефіопія – батьківщина кави. Тим більше, що багато вчених схиляються до версії, що найкращі умови для вирощування має ефіопське нагір’я (або Східно-Африканська рифтова долина). У 14 столітті арабіка починає розглядатися як товар промислових масштабів. Основними країнами-виробниками на той час були Ємен та Єгипет, де існували давні традиції вирощування кави.

Історія свідчить, що кавове дерево «виїхало» з Африки обманом. Голландські торговці вкрали кілька саджанців і привезли його до своїх колоній (Суматра та Ява). Так кава поширилася у всьому світі. Нині її вирощують не тільки в Африці, а й в інших частинах планети:

Південна Америка;
Центральна Америка;
Азія.

Якщо глянути на карту, то ці країни формують своєрідний «кавовий пояс». Еволюція кавового виробництва призвела до того, що зараз цей продукт продається у кожному магазині. А сам напій став найпопулярнішим у світі. При цьому з’явилася величезна різноманітність сортів, купажів і блендів. Найбільшим постачальником арабіки вважається Бразилія, оскільки плантацій там більше, а виробництво коштує дешевше. Бразильська кава має збалансований та м’який смак.

Особливості вирощування арабіки

Ми не дарма згадували про особливий «кавовий пояс» на планеті. Адже цей сорт є досить вимогливим до трьох основних характеристик умов вирощування.

Вологість.
Температура.
Склад ґрунту.

Так, наприклад, при температурі нижче +18 °C кавові дерева ростуть і плодоносять гірше, а вище +25 °C – стають «об’єктом полювання» для шкідників.

Оптимальні умови для вирощування арабіки включають також такий важливий фактор, як висота плантації над рівнем моря. Чим вище ростуть дерева, тим ціннішим вважається сорт. Загалом цей показник може коливатися в межах 800–2000 метрів. Що стосується вологості, то для кави гарним вважається показник 60-80%, який властивий для екваторіального та тропічного клімату.

Кавові плантації досить «чутливі» до опадів. Якщо дощів занадто багато, це може негативно вплинути на стадії цвітіння. Те саме стосується і сонячних променів. Рекомендований час перебування дерева під прямою дією сонця – не більше 1800 годин. Якщо його перевищити, то плоди почнуть зростати швидше і якість зерен погіршиться.

Сорти арабіки та їх характеристики

Попри те, що кавове дерево одне, сортів існує дуже багато. Цей асортимент обумовлений впливом кліматичних і ґрунтових умов вирощування. Базовим сортом вважається Типіка – саме з неї бере свій початок історія кави. Смак її м’який та солодкуватий, з легкою та ненав’язливою кислинкою.

Багато які сорти кави виникли внаслідок природної мутації. Таким є Бурбон – версія типіки, що мутувала. Його характеристики досить різноманітні:

виразна кислотність;
карамельний присмак;
нотки фруктів у післясмаку.

Саме Типіка та Бурбон вважаються прабатьками всіх інших відомих сортів: Катура, Пакас, Мундо Ново. Але є й «дикі» представники, такі як Іргалем і Гейша.

Кращі сорти арабіки вирощуються у специфічних умовах. Так, Блю Маунтін, росте в гористій місцевості Ямайки. В результаті виходять зерна, які відрізняються чистим і багатим смаком, без будь-якої гіркуватості. А в ароматі є цілий букет: горіхи, прянощі, какао. До дорогих продуктів відноситься і Гейша. У ній поєднуються неповторні нотки жасминового чаю, цитрусових і навіть бергамоту.

Географічне походження арабіки часто впливає на її вартість, смакові та ароматичні властивості. Наприклад, SL 28 виведений штучно спеціально для вирощування високо у горах Кенії. У його смаку відчуваються фрукти та ягоди (зокрема чорна смородина). А ось SL 34 росте в низині й присмак у нього більше із цитрусовими відтінками.

Приготування кави з арабіки

Безумовно на підсумковий смак напою безпосередньо впливає спосіб приготування. У цьому плані арабіка є досить універсальною – її можна заварювати у різний спосіб. Класичним методом з давніх-давен вважається турка. Не багато хто знає, але при варінні не рекомендується доводити настій до кипіння. Під впливом занадто високої температури відбувається руйнація деяких хімічних зв’язків, відповідальних за смак та аромат.

Сучасні методи приготування кави постійно автоматизуються. Все більше з’являється різних кавоварок і кавомашин з великим набором режимів і функцій. Достатньо засипати зерна або мелений склад та натиснути кілька кнопок на панелі керування, щоб отримати чашку смачного та ароматного напою. Але не біда, якщо у вас немає спеціальної техніки чи посуду, адже каву можна заварити навіть просто у чашці.

Одним із класичних кавових напоїв прийнято вважати еспресо з арабіки. Тут дуже важливим є помел. По-перше, його слід виконувати безпосередньо перед приготуванням. По-друге, слід звертати увагу на ступінь помелу. Якщо він буде надто дрібним (як мука), то еспресо буде кислим, а якщо грубим (як цукор) – з’явиться зайва гіркота. Оптимальним варіантом є помел ближче до середнього, що нагадує пісок.
Оптимальна температура для заварювання арабіки становить приблизно від +87°C до +93°C. У турці напій потрібно варити на повільному вогні, не кип’ятити. Для заварювання у френч-пресі або чашці добре підійде просто гаряча вода.